Адвокаси (Advocacy): Інструменти Адвокасі: Перформанс

Театралізовані акції, Гепенінги, Перформанси

Театралізована акція - це висловлювання своєї позиції або вираз протесту у творчій формі з використанням театрального реквізиту і з залученням (при необхідності) професійних акторів. По суті, театралізована акція протесту - це використання в політичних цілях явищ у мистецтві, що одержали назву хепенінг (англ. happening, від happen - траплятися, відбуватися) і перформанс.
Типи мистецьких кампаній, які можна застосовувати в кампаніях соціального лобіювання:
* Вуличні вистави;
* Інсценізації;
* Вуличні концерти;
* Виставки;
* Інсталяції;
* Фестивалі.
* Гепенінги
* Перформанси

Гепенінги - це своєрідні мікроспектаклі з елементами сюжетності і наявністю театрального реквізиту, або більш абстрактними ритмічними, динамічними або стабільними композиціями. У них незмінно акцентується вільний «простір гри», яку повинен відчути глядач-співучасник.
Перформанс - будь-які дії організатора - творця, що спостерігаються в реальному часі, свого роду публічний жест (фізичний, словесний, поведінковий, соціальний і т.д.).
Головна відмінність хепенінгу від перформансу полягає в тому, що в хепенінгу глядач, як правило, залучений в театралізоване дійство, в той час як перформанс не передбачає участі глядача.

Прикладом використання гепенінгів у політиці можна вважати польську "Помаранчеву альтернативу" . Її автор Вальдемар Фідрих— незалежний художник, який народився й тривалий час жив у Вроцлаві. Назва перекликалася з голландським «Помаранчевим інтернаціоналом» — анархічним рухом художників і радикальних політиків, які розбурхували все Королівство акціями, що висміювали різні табу в суспільстві та державі. Майор, будучи бунтарем від природи, перейняв подібні «несерйозні» методи для своєї боротьби. А боротися було проти чого — адже в Польщі панував комуністичний режим генерала Ярузельського. «Помаранчеву альтернатива» перейняла західну тактику політики як гри та видовища. Звичайно, наслідки виявилися політичними - влада з похмурого монстра перетворилась на щось таке, над чим можна й треба сміятися , на що можна складати пародії та малювати карикатури. А це — одна з ознак справжньої, нефальсифікованої демократії. «Помаранчева альтернатива» була по – справжньому народним рухом. Вона не обслуговувала чиїсь партійні інтереси, вона критикувала всіх, хто намагався обмежувати свободу людей. Коли страйковий комітет почав діяти так, як діяв комуністичний уряд: застосовувати цензуру, маніпулювати, щоб утримати владу, використовувати студентів виключно як засіб, студентська газета «Помаранчева альтернатива» почала висміювати і страйком. Комітет хотів закрити газету, але студенти рішуче виступили проти цього. Тож Помаранчева альтернатива робила набагато більше ніж заміна однієї влади іншою. Вона допомагала перемогти страх, бо життя стереотипами теж викликане страхом. Люди вчились переламати свій страх за допомогою сміху. То була справжня альтернатива старому способу мислення. Польська «Помаранчева альтернатива» багато в чому надихнула й українську помаранчеву революцію. «Веселі яйця», «операція проффесор», «політичний вертеп» - відголоски «Помаранчевої альтернативи».
Плакат "Помаранчевої альтернативи":

Приклади гепенінгів Помаранчевої альтернативи:
Генерал Пумпернікель У час, коли вся Польща мусила слухати безперервно трансльовані урядовими ЗМІ накази генерала Ярузельського, з’явився ще один «генерал», цього разу пародійний — Пумпернікель. Від його імені на стінах будівель стали з’являтися відверто безглузді накази на взірець: «Об’єднані оперативні штаби військ НАТО і Варшавської угоди оголошують наступне 9 травня Всесвітнім днем Гонки Озброєнь» та заклики: «Шпигуни всіх країн, об’єднуйтесь!» «Відпустіть ведмедя!» За умов обмеження прав і свобод громадян під час надзвичайного стану була організована демонстрація поряд із міським зоопарком з вимогою: «Відпустіть ведмедя!». Хоча всім було зрозуміло, що насправді мають на увазі маніфестанти (ведмідь вважається символом Берліна), поліція не одразу змогла відреагувати на таку форму протесту. Зрештою, маніфестантів затримали за «порушення громадського спокою», але тут раптом з’явилися й стали їм допомагати одягнені як клоуни «карликові поліцейські». У результаті правоохоронні заходи були зірвані під загальний регіт. «Революція гномів» У Вроцлаві (Польща) у 1988 році 10 000 осіб у помаранчевих капелюхах гномів організували маніфестацію на вулиці проти уряду генерала Ярузельського, виголошуючи «Немає свободи без гномів» (один із найпопулярніших закликів часів Солідарності в Польщі — «Немає свободи без Солідарності»). У наймасовіших акціях Альтернативи брали участь до 10000 осіб. Вроцлав став центром помаранчевого неспокою, що поширився по всій країні, а акції Майора та його друзів викликали резонанс далеко за межами Польщі.. I, як результат, помаранчева революція перемогла: комуністичний режим упав. «Свято Жовтневої Революції» Під час відзначення 70-тої річниці російської Жовтневої революції у Вроцлаві 2000 осіб, одягнених у червоне, кричали: «Хай живе революція». Начальник поліції кричав у мегафон: «Хапайте червоних», а народ посміхався, плескав у долоні і кричав: «Нарешті!». «Хто боїться туалетного паперу?» Був розроблений «інтелектуальний» маніфест, у якому йшлося про те, що «соціалізм, із його екстравагантним розподілом товарів, висунув на перший план мрію людей про туалетний папір». Щоб задовольнити імператив прогресивного мислення, ми прийдемо 1 жовтня о 4-й годині дня на Швидницьку вулицю. Нехай кожен принесе із собою туалетний папір. Потихеньку виймайте його та роздавайте по клаптику людям. Розподіляйте його справедливо. Хай справедливість почнеться з туалетного паперу. Нижче була поставлена фабрична марка та приписка: «Ми можемо підтерти й уряду». Масова роздача сангігієнічного дефіциту спрацювала краще за будь-яку демонстрацію.
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B6%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%8F_%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%B0

Ще приклади:
"Свобода під прицілом" 2004 рік, Україна. Акція "Спротиву" в стилі вуличної вистави. Суть проста - протест проти тиску влади на опозиційні медіа і почергове закриття останніх. На площі перед пам’ятником Т.Шевченку по черзі з’являлися спортивці сідали на землю, заклеювали рот скотчем і обв’язували руки ланцюгом. На спинах активістів були таблички з назвами тих ЗМІ, які на той час прикрили, або намагалися це зробити.

http://community.livejournal.com/ua_sprotyv/tag/%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%B9
Українофобію «похоронили» 2010 рік. ВО «Свобода» провела «похорон українофобії». У червону труну з надписом «СРСР» та «українофобія» клали, на думку свободівців, українофобські символи: серп і молот, бюсти Леніна та Сталіна, кораблик, який символізує Чорноморський флот, газову трубу, яка символізує газові стосунки України і Росії, наручники, суддівська шапочка, українофобські укази, резолюція Європарламенту. Не забули туди покласти і списки українофобських ЗМІ, списки БЮТу та НУ-НС, які не голосували за відкликання Дмитра Табачника. Після наповнення труни українофобським реквізитом, її забили цвяхами. Домовину українофобії пронесли маршем вулицями міста під супровід оркестрової похоронної музики.

http://news.if.ua/news/5514.html
Чорна мітка. 29 грудня 2008 в Житомирі громадська організація Бджола провела акцію Чорна мітка: житомиряни мали можливість продемонструвати своє ставлення до політичних партій. Учасники акції «Чорна мітка: вислови недовіру політичній силі» наліплювали чорне коло на полотнища кольорів політичних партій, розвішених на паркані.