ліки для влади

Українська демократія нагадує золотий годинник без механізму – блищить, але не працює! Без народного контролю будь-яка влада гниє. І їй потрібні дієві ліки. Вони відомі. «Вартові пси демократії» - так у цивілізованому світі називають організації громадян, що захищають свої інтереси. Погляньте на малюнок. Він символізує взаємо відносини влади та народу. Вектор, що йде згори вниз – вплив влади на народ. Вектор, що йде знизу вгору – вплив народу на владу. Якщо перший вектор потужніший – це тиранія. Якщо другий – анархія. І тільки в тому випадку, коли вектори збалансовані, коли їхня вага приблизно однакова, ми маємо демократію.
Для впливу на владу існує велика палітра правових методів. Це й звернення громадян, і місцеві референдуми, і судові позови. А коли потрібно – акції громадянської непокори. Основна ідея – відстоювати свої інтереси потрібно гуртом, адже гуртом і батька легше бити. І потрібно відстоювати СВОЇ інтереси, а не інтереси політиків.

Учасники процесу громадського лобіювання

«Група інтересів» - коло людей, на користь яких діє представник. Це може бути територіальна громада, окремі її групи, соціально незахищені групи. Головне – інтереси всіх членів групи порушує одна й та сама проблема.
«Представник» - організація або ініціативна група, що бере на себе функцію відстоювання інтересів людей перед органами влади. Власне це Ви.

«Мішень» - орган влади або конкретний посадовець, наділений повноваженнями, необхідними для вирішення проблеми групи інтересів. Для успіху кампанії дуже важливим є вірний вибір «мішені». Помилка може коштувати дуже дорого. Так, наприклад, кампанія проти об’єднання Сумських Вузів у 2004 році протягом двох місяців «стріляла по горобцям», тобто по ректорам університетів, управлінню освіти, голові ОДА. І лише тоді, коли кампанію було спрямовано на Президента України, який власне і підписав указ, що викликав проблему, дії активістів призвели до вирішення проблеми.

«Друзі та вороги» . Будь яка конфліктна ситуація передбачає наявність друзів та ворогів. Зміни, що ви пропонуєте, порушують звичний хід подій та зачіпають чиїсь інтереси. Зрозуміло. Що ви зіткнетеся з протидією людей та установ, про яких з самого початку ви не думали. Так само, ви можете не бажаючи того вразити інтереси партнерів вашіх «Друзів».
«ЗМІ.» Без допомоги ЗМІ важко, якщо взагалі можливо, перевести конфлікт в публічну площину, залучити прихильників, розповісти про проблеми та досягнуті перемоги. Тому ЗМІ – окремий гравець у процесі адвокасі.

«Інші». Навколо нас завжди є безліч простих мешканців, які з байдужіх спостерігачів можуть перетворитись на палких прихильників.
За цією класифікацією п'яту групу, або більшість, в англомовній літературі інколи називають «ті, хто сидить на паркані». Громадські захисники і ті, хто в силах вирішити їхні проблеми, розведені по різні боки паркану. Основна ж маса людей - приблизно 60 відсотків - воліють спостерігати за тим, що відбувається, з висоти забірних стін. Очевидно, що завдання активістів і громадських захисників полягає в тому, щоб залучити частину «тих, хто сидять на паркані» на свій бік.

три «стратегічних лінії» адвокатування

Громадянське лобіювання (громадянське заступництво, громадянське представництво, адвокация) – це процес відстоювання, захисту чи підтримки певної справи або ідеї в інтересах конкретних груп людей. Процес громадянського лобіювання вважається завершеним, коли приймається владне рішення та, у відповідності до нього, проблема вирішується.
Ідеальний результат захисту громадських інтересів - внесення реальних змін в життя людей, інституціоналізація демократичних процедур, «мирне впровадження» нових позитивних стереотипів, норм, уявлень. Або, інакше кажучи, мета адвокатування - більш справедливий порядок речей.

Можна виділити три «стратегічних лінії» адвокатування:

1) адвокатування через переговори і з допомогою інших засобів
2) адвокатування через судовий захист
3) адвокатування через проведення громадянських кампаній та акцій

Громадянська кампанія - це серія взаємопов'язаних заходів протягом певного періоду часу, націлена на досягнення конкретних результатів у подоланні суспільно значущої проблеми і використовує різні тактики впливу на організації та конкретних осіб з тим,щоб вони певним чином змінили свої уявлення, поведінку або рішення.

Основні інструменти Кампанії Громадського лобіювання

1. Мітинги
2. Пікетування
3. Страйки
4. Виступи в засобах масової інформації
5. Марші
6. Бойкоти
7. Збір підписів
8. Флешмоби
9. Масові заходи (ярмарки, фестивалі, концерти)
10. Збори громадськості
11. Семінари, конференції
12. Робота громадської приймальні
13. Залучення до роботи з населенням відомої особи
14. Особисте спілкування
15. Кампанія «від дверей до дверей»
16. Роздачі, презентації, подарунки
17. Листівкова кампанія
18. Соціальні мережі
19. Відкриті листи в засоби масової інформації
20. Кампанія написання листів
21. Наметові табори
22. Голодування

Цей перелік не вичерпним. Наприклад, у книжці відомого теоретика ненасильницького спротиву Джина Шарпа «Політика ненасильницьких дій» наведено список з 198 методів.

Інструменти Адвокасі - наметові містечка

Наметові містечка розбивають, коли демонстрація проти чогось триватиме багато днів і про це відомо завчасно. Містечко може бути огороджене і оснащене засобами технічного забезпечення для тривалого функціонування, а може бути вмить розгорнуте з саморозкладних наметів і використане для ефекту несподіванки.

Непогано, коли саме містечко перешкоджає функціонуванню причини протесту: перешкоджає виходу на роботу працівників установи, що завинила, проїзду техніки та транспорту на об’єкт будівництва і таке інше.

Саме містечко треба барикадувати, щоб його важко було атакувати або демонтувати. Проте це має бути зроблено так, щоб всі мешканці містечка в будь-яку мить могли покинути тимчасові оселі, на випадок, якщо, скажімо, на містечко пустять хоча б бульдозери. Щоб спланувати шляхи відступу – зайдіть у будь-яку адміністративну установу і дослідіть на стінах схеми евакуації. З них можна отримати багато перевіреного десятиріччями досвіду.

По периферії містечка мають стояти вартові. Якщо співчуваючі громадяни приносять в містечко продукти, дуже імовірні атаки бомжів. На ваш розсуд лишаємо питання чи взагалі брати з рук невідомих співчуваючих матеріальну допомогу у вигляді їжі. Наметове містечко проти фальсифікації виборів президента України 2004 року (тисячі наметів) жило (разом з сотнями тисяч демонстрантів!) за рахунок їжі, яку приносили кияни. А з іншого боку, історія пригадує випадки, коли кількома роками раніше їжею було отруєно наметове містечко страйкуючих шахтарів.

Пишіть на наметах, хто ви і звідки – це спонукатиме приєднуватись до вам інших небайдужих громадян, організації.

Зробіть дошки оголошень – нехай люди вішають туди все, що хочуть! Тільки цензуруйте час від часу зміст матеріалів на дошках.

Інструменти Адвокасі - Флешмоб

    «Флешмоб» – неочікувана поява великої кількості незнайомих людей у завчасно встановленому місці у визначений час. Учасники за сценарієм виконують певні дії, а потім миттєво розходяться, розчинюючись у натовпі так само, як і з’явилися. Найчастіше «Флешмоб» є короткочасною акцією (3- 5 хвилин) із завчасно розробленим планом дій. Вона яскрава, часом  дещо безглузда. Головне - максимальна креативність. «Флешмоб» може залучати до свого формату й сторонніх людей.
     Головна  мета «флешмобу» під час лоббіської кампанії – привернення уваги до проблеми, яку ставить кампанія.
     Детальний сценарій акції готується за кілька днів до її початку. Розробка сценарію відбувається ініціативною групою у форматі «мозкового штурму». Можливі різноманітні повороти сценарію, єдина важлива умова - не відходити від теми кампанії. Обов’язково розробляється запасний варіант сценарію. В інструкції має бути написано: «Якщо не вийшло А, переходимо до Б». Організовується розсилка інструкцій учасникам по e-mail чи sms. Призначається «Маяк» - людина, яка направляє акцію, подає сигнали решті учасників. У «флешмобі» може брати участь кожен, хто виконує правила (дивись нижче) і не має протиправних цілей.
У перспективі «Флешмоб» стане дуже потужною силою в політиці і вже є подібні приклади. Так, на Філіппінах громадяни зорганізувались за допомогою sms повідомлень звалили режим Джозефа Естради. У Північній Кореї, де молодь побачила, що за соціологічними опитуваннями їх кандидат програє вибори, по всій країни прокотилася хвиля sms та e-mail повідомлень із закликом голосувати за Но Му Хена. В останні години чаша терезів перехилилась на його користь. «Флешмоб» народжений інформаційними технологіями, які зараз змінюють світ подібно тим змінам, що у свій час здійснили друкарський станок, радіо, телебачення. Завдяки інформаційним технологіям зароджуються нові феномени – «розумний натовп», «соціальні мережі». І це також є ознакою демократичного суспільства.
Приклади:

Марш, вулична хода

Марш, вулична хода (за матеріалами сайту Спілки вільних журналістів)

Підготовка маршу, вуличної ходи починається з визначення приводу й дати такого заходу. Простіше кажучи, КОЛИ йдемо й ЧОМУ йдемо. Визначитися треба якомога раніше. Це дає організаторам достатньо часу, щоб сповістити про свою ініціативу якомога більше людей.

Зробивши це, ви вирішуєте дві задачі:

пo по-перше, збільшите кількість учасників: невелика група демонстрантів, що складається тільки зі «своїх» виглядає не дуже серйозно;

пo по-друге, досягнете позитивної реакції людей: коли люди розуміють, з якого приводу відбувається хода, вони не сприймають її учасників як «психів», а навпаки часто висловлюють солідарність.

В колоні, не залежно від того, чи всі свої і чи всім можна довіряти, мають бути кілька чоловік, які вміють наводити в колоні порядок. Вони повинні голосно вигукувати гасла, щоб вся колона вигукувала щось одне, не вигукувала зайвого, не піддавалась на провокації і взагалі, вигукувала безперервно. Ці люди мають вміти завжди загнати в колону тих, хто іде поряд а не в самій колоні, попустити тих, хто заважає. В голову колони треба поставити людей з прапорами. На них орієнтуватиметься колона. Важливо, щоб у колони не відставали „хвости”. За цим треба слідкувати, підганяючи задніх і приторможуючи перших. Наявність таких людей вселяє довіру до акції у учасників, відкидає думки про самодіяльність. Організаторам обов’язково треба мати гучномовці.

Для підтримання рівного переднього флангу колони на перед треба виставити людей із транспарантом на всю ширину колони. В принципі, простіше саму колону сформувати такої ширини, як довжина транспаранту. Передній фланг, утримуючи рівним транспарант, триматиме рівною і голову колони. За транспарантом ідуть прапороносці.

Ефектно, коли колона іде по проїжджій частині. Коли ви вивели свою колону на проїжджу частину, автоматично берете на себе відповідальність за життя і здоров’я усіх учасників і усіх водіїв, разом з пасажирами, що проїжджатимуть повз вас. Для того, щоб убезпечити життя всіх від різних дорожньо-транспортних несподіванок, по периметру колону люди мають міцно триматись за руки, не випускаючи і не впускаючи нікого в колону, підтримуючи її форму. У такому вигляді колона повинна займати не більше ніж половину ширини дороги. Живий ланцюг по периметру можна замінити на стрічечку чи мотузку, протягнуту по периметру, за яку тримаються крайні по флангах. Рух перекривайте в тому випадку, якщо вас більше 5 тисяч. Ідучи вздовж дороги чи власне по ній, поставте обличчям до автомобілів транспаранти і плакати. Нехай водії знають в ім’я чого ви заважаєте нормально їздити.

Найбільша користь, яку можуть принести колони – залучення людей. Люди бачать, як організовано інші висловлюють свою позицію, бачать, що інші не бояться.

В деяких випадках, коли є імовірність провокацій – застібніть булавками кишені. Нехай вам ніхто і нічого не підкине.

Правильна пропагандистська кампанія навіть важливіша, ніж сам захід. Завчасно повідомте про вашу ініціативу якомога більшу кількість засобів масової інформації , організуйте прес-конференцію

Повідомлення на проведення вуличної ходи подається до органу місцевого самоврядування заздалегідь до дати її проведення, при цьому варто врахувати можливість забезпечення правоохоронними органами безперешкодного пересування колони учасників акції визначеним маршрутом. У ній вказується день і час проведення, маршрут руху й очікувана кількість учасників. Останню краще дещо завищити – це дозволить вам уникнути звинувачень у порушенні законодавства, якщо в ході візьме участь більше людей.

Значний ефект дають різноманітні інциденти під час проведення ходи – конфлікти з міліцією, тощо. Тому деякі громадські організації й партії самі організовують так звані «постановочні інциденти» або провокують опонентів. Проте застосування такого прийому може викликати негативну реакцію і привести до небажаних наслідків. Ви можете дискредитувати в такий спосіб як саму організацію, так і ідеї, які хочете донести до людей.

На місці збору варто організувати невеликий мітинг, який «розігріє» учасників. Потім їх треба вишикувати в колону. Чим оригінальніше вона виглядатиме, тим більшу увагу приверне (звичайно, у всьому треба мати міру, інакше вас сприймуть як людей, м'яко кажучи, неадекватних). Часто використовують такі прийоми як «живий ланцюжок», або побудова колони з декількох груп (особливо, коли в заході бере участь кілька організацій).

Важливим елементом оформлення колони є прапори, транспаранти, плакати, що демонструють ХТО й НАВІЩО вийшов на цей захід, – чим їх більше, тим краще. Звичайно, треба наперед визначитися, хто їх робитиме, і хто буде нести.

У «голові», «хвості» і з боків колони треба розмістити охорону – фізично міцних людей зі знаками (пов'язки із символікою). Це дозволяє уникнути провокацій і додає ході більш організованого вигляду. Крім цього, як правило, охорону колони та надання можливості її пересування забезпечують правоохоронні органи, так що варто сприяти їх функціям з охорони громадського порядку.

Учасники ходи повинні мати при собі інформаційні листівки, призначені для перехожих. Тим самим, ви не тільки привертаєте увагу людей, але й отримуєте можливість поспілкуватись. Потрібно вибрати речників – людей, які контактуватимуть із журналістами безпосередньо під час заходу, розповідати про цілі ходи, програмні завдання кампанії і т.д. При цьому не варто забувати, що журналісти люблять самі «висмикувати» із натовпу учасників і збивати їх із пантелику складними запитаннями. Тому заздалегідь (під час формування колони) роздайте максимально більшій кількості учасників міні-прес-реліз (2-3 фрази про суть акції) і поясніть, до кого з організаторів треба адресувати репортерів за додатковою інформацією: «Ми – представники «________» , зібралися сьогодні для …, а на інші запитання докладніше може відповісти Іван Іванович» (офіційний спікер)

Хода повинна завершуватися мітингом, на якому учасникам пропонується ухвалити резолюцію або звернення, що підводить підсумок усього заходу. Якщо є можливість, то одразу по закінченні ходи добре дати ще одну прес-конференцію.

 Демонстрация во Владивостоке: (ВИДЕО)

Марш согласных: (ВИДЕО)